Преслі Гербер: історія боротьби з залежністю, яку він встиг розповісти сам

Про смерть Преслі Гербера стало відомо 20 вересня. За інформацією офісу судмедексперта округу Лос-Анджелес, на момент смерті він перебував у реабілітаційному центрі. Причину смерті поки не встановили, а родина попросила поважати її приватність.

Останні місяці життя Гербера були публічними — і ця публічність мала конкретну мету. У березні 2026 року він розповів, що проходить лікування із застосуванням ібогаїну, психоактивної речовини рослинного походження, яку використовують у деяких експериментальних програмах терапії залежностей. У США легального статусу ібогаїн не має. Перед початком процедури Преслі опублікував відео, описавши свій стан як дуже тривожний, і сказав, що більше не хоче тікати від проблем. За його словами, найскладніше було відмовитися від бажання все контролювати — цього разу він хотів довіритися процесу. Допис підтримали найближчі: Сінді Кроуфорд назвала сина справжнім воїном і написала, що пишається ним, сестра Кайя Гербер також публічно висловила захоплення братом.

Ці зізнання не були поодиноким спалахом відкритості. Роками Гербер жив із депресією та тривожним розладом, за час лікування встигнувши звернутися до 15 психіатрів. У 2023 році він започаткував серію відео Mental Health Mondays, де говорив про терапію, медикаменти та способи справлятися з важкими станами, а також з'явився в подкасті Studio 22 з розповіддю про власний досвід. Тоді він казав, що хоче допомогти іншим не залишатися наодинці з подібними труднощами. Окремою лінією його життя була боротьба з наркотичною залежністю, яка, за словами Кайї, тривала близько десяти років. Наприкінці 2025 року Преслі розповідав про посилення депресії та панічних атак, а згодом видалив це відео.

У родині його історія відгукнулася по-своєму. В інтерв'ю Vogue, опублікованому незадовго до смерті брата, Кайя Гербер розповіла, що через його проблеми з дитинства намагалася бути самостійною і рідше зверталася до батьків по допомогу — бачила, скільки уваги вони приділяли Преслі. Водночас вона називала брата своїм "учителем" — людиною, яка не боялася відкрито говорити про власні труднощі й показувати іншим свою вразливість.

Історія Преслі Гербера — це не лише хроніка залежності, а й приклад того, як людина намагалася зробити власний досвід корисним для інших. Він говорив про терапію, зриви й тривогу тоді, коли це ще не було звичною темою публічних розмов. Те, що причину смерті ще належить встановити, не скасовує головного: голос, яким він розповідав про свою боротьбу, залишився — і, ймовірно, саме він був найціннішим із того, що він встиг сказати.