Гуляйполе, Оріхів, Добропілля: що змінюється на трьох ділянках фронту

Розмова про становище на південному сході України останніми тижнями точиться навколо кількох точок, які розвиваються за різними сценаріями. Співзасновник та аналітик мапи DeepState Роман Погорілий в ефірі Radio NV окреслив три з них — Гуляйполе, Оріхів і Добропілля — і пояснив, чим вони відрізняються між собою.

За його словами, в районі Гуляйполя триває стабілізація. Тиск там був значним давно, особливо після окупації населеного пункту: російські сили намагалися вийти на оперативний простір углиб Запорізької області. Погорілий пов'язує їхні початкові успіхи з проблемами Сил оборони — зокрема, він згадує ситуацію зі 108-ю та 102-ю бригадами ТрО і 33-ю бригадою, яка не втримала позиції, тоді як командування, за його оцінкою, поставилося до цього безвідповідально. Скориставшись цим, окупанти перекинули додаткові сили, що спричинило хаос. Нині, зазначає аналітик, на ділянці працюють підрозділи 225-го полку та інші частини, про які говорити ще не можна. Головним чинником зміни він називає появу нормального командування у вигляді корпусу: «Сьомий корпус вміє це робити, і, я впевнений, зможуть в майбутньому теж показати свої успіхи».

Інша картина — під Оріховом. Там, за словами Погорілого, противника дуже багато в полях, і він поступово просочується через посадки з півдня. Присутність російських груп уже неодноразово фіксували на південних околицях міста. «В одну сторону, на щастя, але це дуже великий дзвіночок», — каже аналітик. Бригада Сил оборони, яка тримала цей напрямок, не змогла ефективно протидіяти такій тактиці. Якщо окупанти почнуть заходити в Оріхів, попереджає Погорілий, можлива історія, подібна до Покровська, Мирнограда чи Сіверська. Водночас він закликає не робити катастрофічних висновків заздалегідь і сподівається, що місто вдасться стабілізувати.

Найскладнішою аналітик називає ситуацію на Добропільському напрямку. Посилаючись на командира угруповання військ «Азов» Дениса Прокопенка, він розповідає, що росіяни там промацують оборону, подекуди застосовують окремі танки, БМП чи БТР, але вже не масовано. Основний тиск створюють піхота, яка безперервно рухається невеликими групами, та величезна кількість безпілотників — розвідувальних, ударних, FPV і «Ланцетів». За місяць, за його словами, це тисячні цифри, і динаміка лише зростає. Окупанти виходять до населених пунктів після Родинського, південніше від Добропілля, щоб закріпитися, створити опорний пункт і рухатися до міста та вглиб Донецької області, розуміючи значення тамтешньої логістики й зосередження Сил оборони. Погорілий згадує про стабілізаційні дії за участю 12-ї бригади та полку «Скеля», який перейшов у підпорядкування корпусу «Азов». «Зараз найважливіше — втримати, зупинити та закріпитися на цій ділянці, щоб противник не мав переважаючої сили», — підсумовує він.

Ці три ділянки показують, що фронт не має єдиного сценарію: десь вирішальною стає якість управління, десь — здатність протидіяти повзучому просочуванню, а десь — спроможність витримувати насичення дронами й піхотою. Саме від цих різних умінь залежатиме, які зони на мапі змінять колір найближчими тижнями.