Українська місіонерка 10 років живе в африканському племені: історія Галини

У регіоні Західний Покот у Кенії немає доріг, електрики, магазинів та лікарень. Тут жінок купують за корів, а діти часто не мають доступу до освіти. Саме сюди десять років тому приїхала українська місіонерка Галина, яка спочатку планувала залишитися лише на пів року.

Галина родом із села Прохори на Чернігівщині. Після медичного коледжу вона вступила до Київського біблійного інституту, де вперше почула про місіонерство в Африці. До Кенії вона потрапила випадково: спочатку хотіла їхати в Танзанію, але не назбирала достатньо коштів. Натомість їй запропонували працювати в дитячому будинку в Кенії, де виявили жорстоке поводження з дітьми.

Перше знайомство з племенем Покот, де проживає близько 621 тисячі людей, стало для неї шоком. Люди штовхалися, билися за одяг, не знали черг. Однак згодом Галина зрозуміла: причина не в поганому характері, а в бідності та відсутності освіти. Більшість жителів не вміють читати й писати, знають лише місцеву мову покот, що ізолює їх від решти світу.

Традиції племені досі вражають: чоловіки мають багато дружин, а багатство вимірюється кількістю худоби та жінок. Дівчат купують за корів, часто не питаючи згоди. Якщо дівчина вчилася, вона коштує дорожче, і її можуть запитати про бажання вийти заміж. Неосвічених дівчат просто продають, і вони не можуть повернутися додому навіть у разі насильства.

Галина та її чоловік Павло живуть у наметі всередині сараю вже шість років. Вони встановили сонячні панелі та провели воду, тож мають світло й холодильник — єдині в цій місцевості. Їхній день починається з молитви о сьомій ранку, потім читання Біблії, сніданок і робота. Галина керує трьома школами, працює з жінками, організовує медичні клініки та шукає спонсорів для навчання дітей.

Місцеві жителі спочатку ставилися до місіонерів з пересторогою, але згодом прийняли їх як своїх. Вони знають про війну в Україні й щодня моляться за мир. Особливо болить Галині ставлення до жінок: вони часто приходять до неї, щоб виплакатися. Саме тому робота з жінками стала одним із головних напрямів її служіння.

«Місія — це не романтична подорож, — каже Галина. — Ти стикаєшся зі смертельними хворобами, ризикуєш отримати укуси скорпіонів або змій, тебе можуть обдурити чи обікрасти. Але якщо Бог справді покликав тебе, Він дасть усе необхідне». Її головна мета зараз — змінити майбутнє покоління в Покоті, виховати дітей, які будуть з повагою ставитися до жінок і жити за іншими цінностями.