Українці в лавах «Вагнера»: історії завербованих у російських колоніях

Дмитра Рибалка затримали у російському П'ятигірську у грудні 2016 року за зберігання та збут наркотиків. Суд призначив йому десять років і чотири місяці колонії суворого режиму — термін мав завершитися у 2027 році. Однак згідно з інтерактивною картою поховань російських військових, 25 листопада 2022 року Рибалко загинув в Україні, воюючи у складі «Вагнера». Документів про його звільнення з колонії, контракт із наймацтвом або обставини вербування у відкритих джерелах виявити не вдалося.

У період масового набору засуджених до «Вагнера» Рибалко перебував у колонії. За словами керівниці правозахисного проєкту «Хочу повєдать» Анастасії Савової, спочатку вербувальники шукали фізично витривалих чоловіків із тривалими термінами за тяжкі насильницькі злочини, але згодом вимоги до кандидатів пом'якшали.

«Їм обіцяли волю та амністію за те, що вони укладають контракт на шість місяців. Після шести місяців служби їх помилують. Але зазвичай цих людей кидали на найтяжчі ділянки, де вони просто могли не прожити ці шість місяців», — пояснила Савова. Вона також зазначила, що офіційного реєстру завербованих не існувало — у «Вагнері» діяла власна система обліку: засудженим видавали жетони з номером колонії та індивідуальним номером найманця.

Окрема історія — уродженець Херсонщини Володимир Якименко, учасник Революції гідності, який після окупації Криму займався волонтерством. У 2017 році його затримали під час в'їзду до окупованого півострова, а згодом засудили до 15 років і шести місяців у справі, пов'язаній із наркотиками. Голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв вважає Якименка політичним в'язнем. Коли українець відбував покарання в колонії Саратовської області, представники «Вагнера» намагалися завербувати його, але він відмовився воювати проти України. Після цього, за даними центру, чоловіка били, катували, обмежували в їжі та поміщали до штрафного ізолятора.

Інший уродженець Херсонщини, Іван Барсук, натомість погодився на пропозицію: уклав шестимісячний контракт і воював проти України. Згодом українські правоохоронці повідомили йому про підозру в державній зраді.

Історії цих людей — рідкісний погляд на механізми, якими «Вагнер» поповнював свої лави серед українських громадян, які опинилися в російських в'язницях. Вони показують і ціну обіцяної «амністії», і те, чим оберталася відмова для тих, хто не захотів воювати проти власної країни.