Устенко: Росія входить у бюджетну кризу, а Китай та Індія її не врятують

Росія зацікавлена в енергетичному перемир'ї як ніхто інший, але офіційного підтвердження домовленостей досі немає. Таку думку висловив економіст і колишній радник президента України Олег Устенко. За його словами, навіть якщо удари по енергетичному сектору припиняться, Кремль однаково продовжить стикатися з наслідками вже завданих атак.

Устенко описав три взаємопов'язані сценарії, які розвивають Збройні сили України. Спершу удари по портовій інфраструктурі скоротили морський експорт російської нафти: до атак він сягав п'яти з половиною — шести мільйонів барелів на добу, потім упав до трьох з половиною мільйонів, а нині відновився лише до чотирьох з половиною. Другий напрям — удари по нафтопереробних заводах, через які виробництво бензину впало приблизно зі ста десяти тисяч тонн на добу до вісімдесяти тисяч. Третій — знищення потужностей для зберігання нафти, зокрема найбільшого резервуара під Омськом, про який Путін сам згадав публічно. У результаті, за словами економіста, Росія не може ні вивозити сировину, ні переробляти її в потрібних обсягах, ні зберігати, а отже, змушена перекривати свердловини — а це фактично незворотна дія.

Окремо Устенко торкнувся бюджетної ситуації. За його оцінкою, дефіцит російського держбюджету за вісім місяців сягнув приблизно вісімдесяти — вісімдесяти п'яти мільярдів доларів, тоді як запланована стеля на рік становила п'ятдесят мільярдів. Економіст прогнозує, що Кремль скорочуватиме соціальні видатки, не індексуватиме виплати на рівень інфляції та нарощуватиме фінансування силового блоку, щоб контролювати суспільство. Компенсувати дірку, на його думку, можуть спробувати через девальвацію рубля: кожен рубль послаблення курсу приносить бюджету близько мільярда доларів, тож навіть курс у сто двадцять рублів за долар здатен залучити додаткові десятки мільярдів.

Устенко також провів паралель із 1983 роком, коли Рональд Рейган оголосив про готовність змусити СРСР озброюватися «до смерті». За його словами, нинішній законопроєкт про санкції проти Росії має схожу логіку. Економіст разом із нобелівським лауреатом Саймоном Джонсоном вважає, що Росія продаватиме нафту навіть за прибуток у долар або два за барель — аби не зупиняти свердловини. Але це різко обмежить надходження до бюджету й можливість фінансувати війну, тож сценарій може розгортатися швидше, ніж припускає ГУР.

Щодо Китаю та Індії Устенко наголошує на їхньому прагматизмі. Якщо санкції запрацюють, Пекін, найімовірніше, збереже закупівлі лише трубопровідної нафти, а Делі відмовиться від морських поставок одразу. Навіть на ті обсяги, що залишаться, покупці вимагатимуть максимальні знижки. Економіст нагадує: товарообіг Китаю з Росією становить близько двохсот мільярдів доларів, тоді як лише експорт до США перевищує пів трильйона, тож ризикувати заради Москви ніхто не буде.

У підсумку Устенко описує Росію як сильного й аналітично підкованого супротивника, який діє на кілька кроків уперед і уважно стежить за настроями власного населення. Саме тому, на його думку, економічний тиск і розрив соціального договору здатні прискорити внутрішню кризу — і колесо історії цього разу крутитиметься значно швидше, ніж між 1983-м і падінням Берлінської стіни.