Від квітів до вантажівки: історія водійки з Сумщини, яка почала життя спочатку

Тетяна Пасюга разом із чоловіком облаштувала 600 квадратних метрів теплиць у Великій Писарівці, де вирощувала квіти, розсаду та овочі. Після початку повномасштабної війни родина змушена була залишити селище, а їхній будинок згодом знищили. Чоловіка мобілізували, і вже понад півтора року він вважається безвісти зниклим. Тетяна розповідає, що тепер виконує ролі і мами, і тата для своїх дітей.

Жінка каже, що це вже четвертий раз, коли їй доводиться починати все з нуля. Спершу вона намагалася відновити квіткову справу в Краснопіллі, потім у Сумах, де відкрила магазин. Проте згодом вирішила закрити його, бо кожен сантиметр нагадував про спільну працю з чоловіком. «Війна забрала все. Ми змушені були покинути дім. Потім не стало дому. Потім безвісти зник чоловік. І це дійсно обнулення», — ділиться вона.

Захоплення водінням допомогло знайти новий шлях. Тетяна каже, що за кермом провела половину життя, і тепер хоче перетворити це на професію. Вона склала іспит на водійське посвідчення категорії С, зізнаючись, що керувати вантажівкою їй подобається більше, ніж легковиком. «Для мене це лікувальна терапія, коли я забуваю про біль. А якщо від мого захоплення буде монетизація, то це взагалі комбо», — зазначає жінка.

Попереду — ще один переїзд. Тетяна планує перевезти родину на Волинь, обравши це місце через близькість до кордону, що дасть змогу працювати на міжнародних перевезеннях. Вона також розглядає можливість навчання в магістратурі за ваучером для внутрішньо переміщених осіб, зокрема її цікавить критична психологія та соціальне відновлення.

Іспит на категорію С Тетяна склала з першої спроби, припустившись лише однієї помилки. Вона зізнається, що інколи намагається себе зупинити, але життя не дозволяє ставити його на паузу. «Найзаповітніша мрія — щоб закінчилася війна, щоб усі чоловіки повернулися додому, щоб повернулися ті, хто в полоні, і ті, хто вважається безвісти зниклим», — каже жінка. Вона сподівається, що її приклад надихне дітей не боятися змін і рухатися вперед.