Срна розповів, що симулював у матчах проти Дніпра: «Це характер, але і тактика»

Колишній захисник зізнався, що навчився цього сам, без підказок ззовні, і найчастіше вдавався до такого прийому в поєдинках проти Дніпра. За словами Срни, падіння допомагало зупинити гру та виграти час для своєї команди.

«Сам. Це характер, але і тактика. Я відчував, що якщо Дніпро нас атакує, тисне – я міг упасти на поле, сказати, що в мене болить спина, запросити лікаря, втратити 2 хвилини. Навіщо? Щоб був темп. 1:0 ми ведемо у Дніпрі та ми атакуємо там, де ваші ультрас. Я там просто міг упасти отак подивитися на них, так помахати, знаєш, вони кидають на мене», — розповів він.

Окремого значення, за його словами, набувала взаємодія з уболівальниками суперника у виїзних матчах. Срна описав, як міг опинитися на газоні поблизу трибун із ультрас, подивитися на них і помахати рукою — і це викликало реакцію, зокрема кидання предметів у його бік.

Ідеться не про випадкові епізоди, а про усвідомлений інструмент, який футболіст застосовував залежно від перебігу гри. Він пов'язує це і з характером, і з тактичною доцільністю: у моменті, коли суперник тисне, а команда веде в рахунку, пауза на полі давала змогу збити його темп і перевести подих.

Це не єдине резонансне висловлювання Срни останніх днів. Раніше він назвав Мірчу Луческу найкращим тренером в українському футболі після Валерія Лобановського. А ще Сергій Палкін та Даріо Срна зустрічалися зі спікером Верховної Ради Русланом Стефанчуком.

Визнання такого роду — рідкість для українського футбольного середовища, де симуляції зазвичай залишаються темою для трибунних суперечок, а не публічних зізнань. Срна говорить про них спокійно, як про частину гри, яку він розумів і вмів використовувати. Для вболівальників це нагадування про те, що тактична хитрість і характер часто йдуть поруч — і що оцінка таких епізодів залежить від того, на чиєму боці ти дивишся матч.