Хвороба Альцгеймера: як розпізнати перші ознаки та що справді впливає на ризик

Про хворобу Альцгеймера зазвичай говорять як про втрату пам'яті, але її початок буває різним. Лікар-невропатолог вищої категорії, кандидат медичних наук Тетяна Майкова розповіла в інтерв'ю, що першими сигналами можуть бути емоційні зміни — депресія, тривога, підвищена дратівливість чи агресивність, — а також труднощі з виконанням звичних справ, порушення сну чи ходи. Людина може забути, як готувати страву, яку готувала все життя, перестати впізнавати близьких або не розуміти, як опинилася в тому чи іншому місці.

Ключове слово тут — системність. Вікова забудькуватість сама собою не означає захворювання. Якщо людина раз забула, де поклала окуляри, а потім згадала, тривожитися немає причин. Насторожувати має інше: коли порушення повторюються і поступово посилюються. Найчастіше хвороба розвивається після 60 років, і з віком ризик зростає, проте трапляються й ранні форми — навіть у 40 років. Зазвичай це спадкові випадки, пов'язані з певним геном деменції в родині.

Поставити діагноз за одним обстеженням неможливо. На МРТ можна побачити ознаки нейродегенерації, але самі по собі вони діагноз не підтверджують. Лікарі оцінюють клінічні прояви та використовують тести. Важливу роль тут відіграють близькі: саме вони зазвичай першими помічають, що людина стала іншою.

Окрема тема — профілактика. Майкова наголошує на фізичній активності, соціальних контактах, наявності мети та контролі обміну речовин. «Мозок має знати, що він потрібен — це дуже важливо», — каже вона, додаючи, що потрібні рух, цікава діяльність, робота й спілкування, а також нормальний сон, під час якого відновлюється імунна система. Не менш важливими є боротьба з тривалим стресом і лікування хронічного болю, який заважає спати чи рухатися. У харчуванні лікарка радить орієнтуватися на середземноморський раціон: щодня білок — м'ясо, риба, яйця, кисломолочні продукти — та овочі, а напої з кофеїном максимально обмежити.

Історія лікування цієї хвороби — окрема драма. Тривалий час головним напрямом досліджень була амілоїдна теорія, яку у 2006 році підкріпила стаття вчених з Університету Міннесоти в журналі Nature. Тоді здавалося: якщо прибрати амілоїдні бляшки й тау-білки, хворобу вдасться перемогти. Однак теорія виявилася неправдивою, а дослідження — фальсифікованим. За словами Майкової, незалежний дослідник не зміг відтворити результати, переглянув фотографії та знайшов ознаки підробки, після чого Nature відкликав публікацію. «Двадцять років весь світ йшов неправильним шляхом, і були витрачені мільярди на створення ліків від амілоїдних бляшок», — зазначає лікарка. Бляшки прибирали, але хворобу не виліковували; згодом з'ясувалося, що вони можуть бути радше захисним механізмом, а не причиною.

Сьогодні Альцгеймер розглядають як результат багатьох змін в організмі, які можуть завершуватися втратою енергії мозком. Досліджують різні підходи — вплив на роботу нейронів, обмін речовин, нейрозапалення та глибоку стимуляцію мозку. Турбота про мозок, на думку лікарки, має бути частиною способу життя в будь-якому віці: залишатися фізично й соціально активними, підтримувати інтелектуальну діяльність і не відмовлятися від спілкування навіть після виходу на пенсію.