Андрій Гарапцьо: тренер аматорів, який мріє про «Полісся» і 100 кілометрів за кермом

ФК «Новий Розділ» — молодий клуб, заснований у 2022 році. За цей короткий час команда пройшла шлях від Третьої ліги до Прем'єр-ліги області, виграла Першу лігу і тепер виступає серед найсильніших аматорських колективів Львівщини. А ще — дійшла до 1/8 Кубка України, де її суперником стане «Полісся» з Житомира.

Головний тренер Андрій Гарапцьо не приховує: суперник — гранд. «Полісся — гранд українського футболу. Дуже цікаво буде зіграти з таким суперником», — каже він. Прикро, за його словами, лише те, що матч не відбудеться в Новому Роздолі: стадіон не відповідає вимогам Кубка України, тож довелося грати в Куликові. Тренер переконаний: якби жереб дозволив зіграти вдома, «прийшло би дуже-дуже багато людей».

Гарапцьо зізнається, що його команда сповідує той самий стиль, що й «Полісся» при Ротані: швидкісний, агресивний, вертикальний футбол із високою лінією оборони. «Як і Ротань, я досить імпульсивний», — додає він. Серед українських фахівців йому також імпонує Віталій Пономарьов, а серед закордонних — Барселона. Втім, найбільше вболівальники жартують над його схожістю з сером Алексом Фергюсоном: після перемоги над «Агротехом» (3:1) його називали «Сер Ендрю Гарапцьо». Сам тренер не ображається: «Сер Алекс Фергюсон — легенда цеху».

Попри аматорський статус, «Новий Розділ» має серйозні амбіції. 50–60% гравців, на думку тренера, могли б грати в Другій лізі, а дехто — і в Першій. Серед тих, хто потенційно здатен на рівень УПЛ, він називає Руслана Бариляка, Романа Сеня, Юру Музику та Дмитра Деревецького. А якби міг запросити трьох футболістів з УПЛ, то обрав би своїх вихованців Григоращука і Віталія Романа, а також Андрія Ярмоленка — «легенду». При цьому пріоритетом для команди залишається не Кубок, а чемпіонат області.

Життя тренера непрофесійної команди — це щоденна логістика. Гарапцьо живе у Львові, працює в Новояворівську, а тренує в Новому Роздолі. У день занять він долає близько 200 кілометрів: зранку на роботу, звідти на тренування (100 км), а потім додому (65 км). «Звісно, досить виснажливо», — визнає він. Тренування — двічі на тиждень плюс одна-дві гри. Гравці мають основну роботу, але відвідуваність становить 90–100%.

Місто Новий Розділ, за словами тренера, — «народжене сіркою», але нині переживає футбольний бум. Тут виховали Віталія Романа, який грає за ЛНЗ в УПЛ, та Степана Григоращука з «Епіцентру». Серед місцевих родзинок — озеро Барвінок, де катаються на сапах, та академія для дітей. «Вважаю, за футбольним розвитком наше місто зараз на висоті», — підсумовує Гарапцьо.

Історія «Нового Роздолу» — це приклад того, як аматорський клуб з невеликого міста може конкурувати з професіоналами. Попри брак інвестицій, проблеми з полем і відсутність професійних воріт, команда продовжує рухатися вперед. І, можливо, саме такі історії роблять український футбол живішим.