Анджеліна Джолі відвідала Харків і Карпати: підземні класи, тренування під тривоги та родини полонених

Анджеліна Джолі поділилася враженнями від поїздки до України, під час якої зустрічалася з дітьми, вчителями, тренерами та родинами військовополонених. Про це вона написала у своїй сторінці в Instagram, згадуючи відвідини Харкова та Карпат.

За словами акторки, цього року українські діти повернулися до навчання, попри посилення російських атак на цивільних та інфраструктуру. Через близькість Харкова до російського кордону та майже щоденні обстріли частину класів довелося облаштувати на станціях метро. Інші школи працюють у повністю підземних приміщеннях — там наймолодші учні вчаться читати на кількох поверхах під землею.

У Харкові Джолі завітала до Caramel Studio, де займаються юні спортсмени під керівництвом Тетяни Єрмашкевич. Діти не припиняють тренувань навіть під час повітряних тривог — заняття відбуваються у підземному приміщенні в Північній Салтівці, одному з найбільш постраждалих від російських атак районів міста.

Ще одне місце візиту — артстудія Aza Nizi Maza, заснована художником Миколою Коломійцем. Там акторка побачила, як діти з особливостями навчання займаються творчістю. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році студію перенесли під землю, щоб захистити дітей від обстрілів.

У Карпатах Джолі зустрілася з родинами українських військовополонених. Зокрема, вона відвідала Gen.Camp Family, де допомагають звільненим з полону чоловікам відновлювати зв’язок із рідними. Акторка поспілкувалася з жінками, які роками самостійно виховували дітей і водночас боролися за звільнення своїх чоловіків. Деякі з них чекають на повернення рідних уже чотири роки.

Під час візиту Джолі вшанувала пам’ять Олексія Юкова — засновника організації «Плацдарм», який багато років займався пошуком, ідентифікацією та поверненням родинам тіл загиблих військових з обох сторін конфлікту. За словами акторки, Юков загинув на фронті у серпні.

Джолі зазначила, що всі ці місцеві організації працюють із дуже обмеженими ресурсами, однак продовжують свою діяльність навіть у надзвичайно складних умовах. Її розповідь — це не лише хроніка подорожі, а й нагадування про щоденну роботу тих, хто попри війну підтримує освіту, спорт, творчість і родини, які чекають на своїх близьких.