Сікорський у Києві: історія, вступ до ЄС і місце Польщі за столом мирних переговорів

Наприкінці минулого тижня до Києва приїхав Радослав Сікорський — віцепрем'єр і міністр закордонних справ Польщі. Відносини Києва та Варшави сьогодні далекі від ідеалу, і серед польських топполітиків саме Сікорський належить до тих, хто намагається їх налагоджувати. Розмова з ним відбулася на полях щорічної зустрічі Yalta European Strategy — ще до його резонансних заяв про готовність Польщі оборонятися від Росії та до початку ударів РФ по цілях поблизу польського кордону, тож цих тем інтерв'ю не торкалося.

Почали з антиукраїнської провокації у Польщі. Сікорський назвав Гжегожа Брауна, який понівечив український меморіал, представником крайнього правого крила польської політики, фашистом, антисемітом і злочинцем. За його словами, цей політик настільки токсичний, що про коаліцію з ним ніхто навіть не думає. Міністр визнав: у Польщі справді трапляються злочини й навіть насильство на ґрунті етнічних упереджень, але поліція реагує швидко й рішуче.

Окремо Сікорський зупинився на історичних суперечках, які, за його словами, підігрівають ті, хто бажає зла і Україні, і Польщі. Він нагадав, що останній конфлікт між лідерами двох країн — так званий «орденопад» — похвалив Дмитрій Медведєв. Щоб усунути причину нападів на українців, політикам обох держав варто діяти відповідальніше й не використовувати проблеми минулого для розпалювання ненависті сьогодні. «Кожна країна має свої історичні наративи. Але не забувайте, що ці наративи оцінюватимуть також інші», — сказав він, додавши, що в Україні є чимало справжніх героїв, як-от герої опору проти російської агресії, тож обирати героїв з минулого слід обережно, адже в декого з них неоднозначна репутація. Суперечливі герої, зауважив міністр, є і в Польщі, і не тільки там.

Щодо євроінтеграції Сікорський запевнив: Польща не блокуватиме відкриття глав для України, але це не означає, що переговори будуть простими. Складним питанням стане сільське господарство, а українські водії-далекобійники нині конкурентніші за польських, тож палкі дискусії ще попереду. Механізм такий: спершу Єврокомісія має підтвердити відповідність України критеріям, далі ухвалюється політичне рішення. Варшава не заперечує проти відкриття кластерів і не блокує жодного розділу, хоча є інші країни, які проти. За словами міністра, труднощі неминучі — Польщі свого часу теж довелося закрити частину молокопереробних заводів через квоти від ЄС, і Україні доведеться ухвалювати болючі рішення. Водночас членство в ЄС принесло Польщі користь, а референдум щодо вступу України в Євросоюз, на його думку, не потрібен.

Говорячи про безпеку, Сікорський наголосив, що Європа потребує України, бо саме вона зупиняє російський імперіалізм, який загрожує всьому континенту, а не лише Східній Європі. Реалістичний шлях залучення України до європейської безпекової архітектури — це її перемога: тоді Україна стане експортером військових технологій, а європейці вчитимуться вести сучасну війну в українських військових академіях. Польща ж вимагає участі в мирних переговорах, адже це єдина країна в Європі, яка межує і з Росією, і з Україною, а також доставляє 95% усієї допомоги Києву. Результати мирних домовленостей напряму вплинуть на Польщу.

У підсумку розмова з Сікорським окреслює подвійну логіку польської позиції: Варшава готова підтримувати український шлях до ЄС і захищати спільну безпекову рамку, але водночас не приховує, що економічні інтереси та історичні чутливості залишаться джерелом напруги. Саме від того, наскільки стримано обидві сторони говоритимуть про минуле й торгуватимуться про майбутнє, залежатиме, чи вдасться зберегти цей крихкий баланс.