Кримські дні в Чехії: як правозахисники повертають увагу Європи до півострова

Кримські дні пройшли у двох найбільших містах Чехії — Празі та Брно. Саме там українські правозахисні інституції мають партнерів серед громадських організацій. Організатором виступив Дім прав людини Крим разом зі своїми організаціями-членами — «Кримським процесом», Центром прав людини ZMINA, Кримською правозахисною групою, «Крим SOS», Регіональним центром за права людини та Центром громадянської просвіти «Альменда». Допомагали з проведенням чеські People in Need, Prague Civil Society Centre та Nesehnuti, а також Кримський проєктний фонд Q-hub, Медіа CrimeaVox, Generation for Ukraine і Посольство України в Чехії.

За словами старшої менеджерки з міжнародної адвокації Центру прав людини ZMINA Тетяни Жукової, Чехія належить до небагатьох країн ЄС, які підтримують правозахисні ініціативи для мешканців тимчасово окупованих територій та вимушених переселенців. «Чехія дуже підтримує правозахисну діяльність у всьому світі, зокрема, в Україні», — сказала вона. МЗС Чехії, за її словами, тісно співпрацювало з українськими організаціями — від проєктів щодо санкцій проти злочинців до підтримки політв'язнів. Водночас Жукова визнала, що нині підтримка дещо зменшилась, а «фокус починає розмиватися» — тема України відходить на другий план. Саме тому, на її думку, цю увагу потрібно постійно підживлювати.

«Починаються такі наративи, що «це ж тільки території, віддайте території і не буде війни»... Тож дуже важливо привернути увагу, показати, що це не тільки території, що це люди. Вже 12 років вони живуть у всьому цьому жаху, про який ми розповідаємо - про переслідування, про індоктринацію. Але так само і про інші речі - хто такі кримські татари, яке в них мистецтво, яка в них культура, історія, що вони пережили під час Радянського Союзу. Про це європейці та навіть українці не все знають», — зазначила представниця ZMINA. Вона також наголосила: після окупації півострів став своєрідною «лабораторією», де росіяни відпрацьовували техніки утиску й тактики катування, які згодом поширилися на інші окуповані території.

У парламенті Чехії відбулася конференція «Крим у центрі уваги: права людини, міжнародне право та європейська безпека». Її співорганізатором став депутат Карел Дворжак з опозиційної партії STAN. Законодавці, представники МЗС Чехії та Офісу Президента, правозахисники, студенти й експерти обговорювали вплив окупації на права людини, міжнародне право та європейську безпеку, зосереджуючись на відповідальності й підтримці постраждалих. Українські учасники передали рекомендацію щодо резолюції про тимчасово окуповані території, але чи зможе опозиція провести її через парламент — наразі невідомо.

Освітня частина Днів охопила два університети. У Карловому університеті в Празі правозахисниці Марія Суляліна («Альменда»), Тетяна Жукова (ZMINA) та Катерина Рашевська (Регіональний центр з прав людини) провели лекцію про правові й гуманітарні виклики війни. В Університеті Масарика в Брно кримська історикиня та журналістка Гульнара Абдулаєва розповіла про кримськотатарський національний рух як один із найбільших ненасильницьких рухів опору в Радянському Союзі та про нові виклики, які постали перед кримськотатарською громадою після окупації. Відбулися й кінопокази — фільму 2026 року за участі журналіста та колишнього політв'язня Владислава Єсипенка і «Хроніки окупації» за участі режисера Мусліма Умерова. Завершився захід культурницькою подією Crimea Qave Session — «Подорож містами Криму», де гості знайомилися з музикою та мистецтвом півострова.

Кримські дні в Чехії стали другою такою акцією. Роком раніше в Брюсселі організували Кримський тиждень із культурними заходами, кінопоказами, концертами, виставками, дискусіями та експертними зустрічами про історію і культуру Криму, його сучасні реалії й наслідки російської окупації, а також брифінгами для дипломатів і широкої публіки. Наступним кроком стане просування українського порядку денного на сегменті високого рівня Генеральної асамблеї ООН, де заплановано шостий саміт Кримської платформи.

За цими подіями стоїть проста ідея: поки триває окупація, увага до неї не має ставати звичкою. Кримські дні показують, що розмова про півострів — це не лише про кордони й безпеку, а передусім про людей, їхню пам'ять і культуру, які неможливо повернути до другого плану.