Сікорський про пам'ять і примирення: що стоїть за застереженням Польщі

Питання про те, кого країна вшановує як своїх героїв, рідко виглядає суто внутрішньою справою. Саме цю тезу розгорнув міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, відповідаючи на запитання про історичну пам'ять. За його словами, рішення про вшанування національних діячів ухвалює сам Київ, але варто зважати на те, як ці кроки оцінять за кордоном.

Сікорський наголосив, що сучасна Україна вже має чимало беззаперечних героїв — тих, хто чинить опір російській агресії. Натомість орієнтація на постаті минулого із сумнівною репутацією, на його думку, створює ґрунт для нових конфліктів між сусідніми народами. «Тож будьте обережні, обираючи героїв з минулого. Бо у деяких із них, скажімо так, неоднозначна репутація. А нам не потрібні нові історичні суперечки», — сказав він.

Щоб пояснити свою думку, очільник польської дипломатії вдався до несподіваного прикладу. Він розповів, що нещодавно отримав із Монголії колекцію медалей, викарбуваних до 800-річчя Чингісхана, і зауважив, що ця постать є суперечливою і для Польщі, і для України. «Так, кожна країна має свої історичні наративи. Але не забувайте: ці наративи оцінюватимуть також інші», — зазначив міністр. Він закликав політиків обох країн поводитися відповідально й не використовувати минуле для розпалювання ненависті в сучасному суспільстві.

Позитивним прикладом співпраці Сікорський назвав спільну роботу з пошуку та перепоховання жертв Волинської трагедії, вважаючи це єдино правильним шляхом до подолання розбіжностей. На його переконання, примирення між сусідніми державами цілком реальне, якщо сторони зосередяться на відвертому діалозі та не допустять повторення давніх помилок. Як історичний орієнтир він навів Францію та Німеччину, які розпочали європейську інтеграцію вже за п'ять років після завершення Другої світової війни.

Контекст цих слів важливий. У Польщі останнім часом фіксують зростання антиукраїнських настроїв, до чого активно долучаються місцеві праві політики, які експлуатують історичні конфлікти. За даними соціологічного центру CBOS, частка поляків, які симпатизують українцям, знизилася з 51% у 2023 році до 29% на початку 2026 року. Водночас Варшава прагне активної участі в потенційних мирних переговорах щодо України, а Сікорський неодноразово наголошував на ключовій ролі своєї країни в забезпеченні транзиту міжнародної допомоги та захисті східного флангу НАТО.

У цьому поєднанні — і суть моменту. Польща водночас залишається одним із найважливіших союзників України та країною, де історична пам'ять дедалі частіше стає інструментом внутрішньої політики. Застереження Сікорського — не докір, а радше нагадування про те, що символічні рішення про героїв мають довгі тіні. І те, як суспільства розпоряджаються цими тінями, зрештою визначає не лише минуле, а й те, наскільки міцною буде співпраця в майбутньому.