«Війна — це надовго»: як Дарниця перебудувала управління бізнесом

Катерина Загорій, директорка ради директорів Дарниці та співзасновниця Zagoriy Foundation, під час заходу «Топменеджери, які тримають країну. Діалоги з NV» окреслила зміни, яких зазнала управлінська модель компанії від 2022 року. За її словами, у перші місяці великої війни бізнес зосереджувався на планах відновлення після завершення бойових дій. Тепер же стратегія інша: війна, імовірно, буде тривалою, тому діяти потрібно вже зараз, не чекаючи на мир.

Перший принцип, який називає Загорій, — швидкість ухвалення рішень. Робочі групи та довгі обговорення відходять у минуле, але водночас важливо, щоб швидкість не суперечила стратегічному баченню. Вона наголошує: бізнесу бракує чіткої відповіді на питання, куди рухається українська економіка загалом, і це ускладнює планування.

Другий фактор — персональна відповідальність. В умовах війни керівники та працівники змушені брати на себе більше обов’язків, адже зв’язок може зникнути будь-якої миті. «Треба брати на себе відповідальність 24/7. Часом немає до кого додзвонитися просто тому, що не працює мобільний зв’язок, а не тому, що зникли люди», — пояснює вона. Це вимагає ширшого набору навичок і готовності виконувати більше функцій.

Третім ключовим елементом Загорій називає довіру. Йдеться про те, щоб керівники вірили співробітникам, які працюють віддалено за сотні кілометрів від офісу, і не контролювали кожен крок. Довіра, за її словами, набуває практичного виміру: у критичній ситуації люди мають бути готові допомогти одне одному. «Ця довіра зараз — у рази важливіший фактор, ніж набір різних цінностей або написи на стінах, які у нас теж були», — зазначає вона.

Кадрова політика Дарниці також змінилася: компанія оновлює команду, шукає людей, здатних працювати в нових умовах, і закликає частину працівників долучатися до miltech. Загорій переконана, що розвиток оборонних технологій критичний: «Якщо ми не збудуємо miltech, то війна не закінчиться». Тому вона підтримує переходи фахівців у сектори, де вони зараз потрібніші, та залучення «нової крові» з інших галузей.

Окремо Загорій окреслила виклики на осінньо-зимовий період. Серед них — стратегічна невизначеність, енергетична криза, безпека та комунікація з працівниками. Вона наголошує, що компанія готувалася до складної зими заздалегідь, але роботодавці мають дбати не лише про укриття на підприємстві, а й про безпеку людей поза роботою. Важливо також, щоб працівники розуміли, що відбувається в країні, і могли планувати свої дії.

Підсумовуючи, Загорій зауважує: сучасний топменеджмент має не просто знати, що буде завтра, а допомагати командам орієнтуватися в умовах постійної невизначеності. Це — нова реальність, до якої бізнесу доведеться адаптуватися надовго.