Моурінью про Абрамовича, Шевченка і «помсту» в Лізі чемпіонів

Головний тренер мадридського «Реала» Жозе Моурінью став героєм документального проєкту на Netflix, у якому відверто розповів про роки роботи в лондонському «Челсі» та стосунки з його тодішнім власником Романом Абрамовичем. Португалець зізнався, що дедалі активніше втручання Абрамовича у клубні справи ставало джерелом постійних конфліктів між ними.

Одним із найбільш болючих епізодів став трансфер Андрія Шевченка. Український нападник перейшов із «Мілана» до «Челсі» влітку 2006 року за приблизно 30 мільйонів фунтів — на той час це була найдорожча угода в історії клубу. Утім, Шевченко не зміг виправдати сподівань: за два сезони в АПЛ він відзначився лише дев’ятьма голами у 48 матчах.

«Абрамович мав величезну пристрасть до футболу, але не розумів реальності ситуації. Кандидатуру Шевченка запропонували через зв’язки президента клубу з агентами футболіста. Я ніколи не хотів його підписувати, але публічно не виступив проти цього трансферу, тож певна відповідальність за це лежить і на мені», — зазначив Моурінью. Він додав, що його особистою кандидатурою на позицію форварда був камерунець Самюель Ето’О.

Окремо Моурінью згадав протистояння з «Челсі» у 1/8 фіналу Ліги чемпіонів сезону 2009/10, коли він очолював міланський «Інтер». Тоді італійська команда вибила лондонців із турніру, а згодом і виграла трофей. Для португальця той матч мав особливе значення.

«Я грав проти Романа в тому матчі. Я грав проти людини, яка мене звільнила. Я хотів повернутися додому щасливим, а він — сумним. Мені потрібна була помста, тому що футбол належить таким людям, як я. Що стосується інших, то вони — чужинці, які не належать до цього світу. Футбол належить гравцям, тренерам і вболівальникам, і він завжди залишатиметься нашим», — зізнався тренер.

Моурінью очолював «Челсі» двічі: з 2004 до 2007 року та з 2013 до 2015-го, і обидва рази був звільнений Абрамовичем. У тому ж серіалі португалець також розповів, що відмовив серу Алекс Фергюсону, коли той пропонував йому очолити «Манчестер Юнайтед», — натомість він обрав лондонський клуб.

Ця історія — не лише про футбольні рішення, а й про те, як особисті амбіції власників можуть впливати на гру. Моурінью вкотре нагадує: навіть найдорожчі трансфери не гарантують успіху, якщо вони суперечать баченню тренера.