Соло-тато з позивним Бармалей: історія прикордонника з Мукачева

Для восьмирічного Максима найкращий вихідний — це рибалка з батьком. Після смерті дружини прикордонник Володимир Брижак сам виховує хлопчика, тож майже весь вільний час вони проводять удвох. «Ми з ним і гуляємо, і вчимо уроки, і він також навчається в мене домашніх справ, виконувати всі роботи: прибирати в хаті, складати речі, такого плану», — розповідає військовослужбовець.

До переведення в тил життя Володимира було зовсім іншим. Він командував ротою прикордонників, у якій служили 153 військовослужбовці. Свій позивний Бармалей чоловік отримав від побратимів — через те, що, за його словами, іноді буває злим і недобрим. На згадку про підрозділ він зберігає кільце з позивним.

Володимир родом із Кривого Рогу, на війні — з 2014 року. На початку АТО він майже не носив бронежилета й каски. Одного разу майбутня дружина Тетяна попросила його вдягнути захист і надіслати фото. Він послухався, і за кілька хвилин почався артилерійський обстріл, під час якого прикордонник отримав поранення. Він згадує, що втратив свідомість приблизно на 40 хвилин. Колеги вже вважали його загиблим, але коли чоловік отямився від криків побратима, той почав кричати «300». Осколок від того поранення досі залишається в оці військового.

Після початку повномасштабного вторгнення Володимир знову повернувся на фронт. Його підрозділ виконував завдання на Вовчанському, Сумському та Чернігівському напрямках, а також брав участь у Курській операції. Саме під час служби він дізнався, що дружина захворіла на рак. Тоді прикордонник перевівся в тил, щоб бути поруч із родиною. Разом вони подорожували Закарпаттям та іншими областями України, відвідували історичні місця, намагалися проводити якомога більше часу разом.

У травні цього року Тетяни не стало. Відтоді Максим залишився з татом. Поки Володимир на службі, хлопчик відвідує літній табір, а вихідні вони проводять разом. «Я з татом люблю гуляти. До бункера ходили. Лисицю бачили», — ділиться Максим.

Чоловік зізнається: іноді хочеться повернутися до побратимів. Він постійно підтримує з ними зв'язок телефоном і відеодзвінками, відправляє посилки зі смаколиками, щоб підняти настрій, і дає поради, коли вони звертаються за допомогою. Проте зараз його найважливіша відповідальність — бути поруч із сином.