Лариса Руснак уперше розповіла про смерть мами та переосмислення стосунків із нею

Мама Лариси Руснак пішла з життя у віці 83 років. Останній місяць її життя збігся з репетиціями акторки у виставі «Одіссея»: Лариса спеціально брала відпрошення, щоб їхати до Одеси й допомагати братові доглядати за мамою, якій ставало гірше.

Спершу, за її словами, був сильний страх. Але вона провела три дні й три ночі на колінах біля ліжка мами — тримала її за руку, заспокоювала, підтримувала. Цей досвід акторка згадує як один із найважчих і водночас найважливіших у своєму житті.

Втрата запустила глибоку внутрішню трансформацію. Руснак каже, що переосмислила стосунки з рідними, і зізнається: від матері вона успадкувала величезну енергію, наполегливість і звичку завжди працювати. «В мене були складні стосунки з мамою... Але от коли мама пішла, це дуже важко. Мама ось-ось пішла. 12-то числа. Чомусь стався такий переворот. Я маму так люблю. Я їй це говорила. Але мені треба було долати, бо дуже складно було, треба було переходити через якісь перепони. І я це не могла собі пояснити. А зараз воно тільки проясняється, коли мами немає. І ти розумієш: це був її спосіб любити. Вона стільки зробила для мене, вона так багато старалася, як могла. І я би їй зараз хотіла сказати, що я її сильно люблю, але…» — сказала акторка зі сльозами на очах.

Змінилися й стосунки з братом. Протягом життя вони не були близькими, але тепер, за словами Руснак, дуже зблизились. «Ставлення брата до батьків. Він просто янголом якимсь став», — пояснила вона, що саме на це вплинуло.

Історія Руснак — не поодинокий випадок у публічному просторі: про втрату рідних говорили й інші відомі люди. Ведучий телеканалу «Київ» Слава Соломка розповідав про смерть рідного брата, який пішов із життя у 2019 році. Українська акторка та зірка «Кварталу 95» Олена Кравець пережила смерть мами Надії Федорівни. А мама Ніколь Кідман померла у вересні 2024 року у віці 84 років.

Те, що артистка заговорила про це публічно лише тепер, багато говорить про природу горя: воно не завжди вкладається у слова відразу. Іноді потрібен час, щоб минуле склалося в зрозумілу картину — і щоб знайшлися слова для того, що не було сказано вчасно.