Як українські дрони змінили правила війни: історія Роберта Бровді

Навесні 2022 року на Херсонському напрямку група українських військових опинилася в складній ситуації: противник щодня застосовував артилерію, танки та міномети, а українські бійці не могли виявити джерела вогню. Рішенням став звичайний цивільний квадрокоптер, який Роберт Бровді до повномасштабного вторгнення привозив своїм дітям. Дрон дозволив піднятися над лісосмугою, виявити російські позиції та передати координати для ураження.

Спочатку новий підхід сприймали скептично: командир сусіднього 132-го окремого розвідувального батальйону наполягав на традиційній пішій розвідці. Натомість підрозділ Бровді почав експериментувати — до китайських цивільних дронів кріпили саморобні боєприпаси з гранат та інших доступних засобів. Перші FPV-дрони до групи приніс військовий із позивним Кліма, який сьогодні командує 414-ю бригадою. Оператори тренувалися на наповнених водою презервативах, підвішених на деревах. Уже 2022 року ці безпілотники допомагали під час звільнення Херсона.

Після Херсонського напрямку підрозділ воював під Бахмутом, Андріївкою та на інших ділянках. Безпілотники почали використовувати не лише для розвідки та ударів, а й для цілодобового спостереження: один апарат змінював інший, забезпечуючи «карусельний трафік». Це змінило логіку бою — замість прямого зіткнення біля населених пунктів оператори почали атакувати логістику, склади боєприпасів, місця дислокації та командні пункти ще до виходу противника на лінію зіткнення.

За рік невелике угруповання виросло в структуру з 12 підрозділів. На момент інтерв’ю Бровді заявив про 400 тисяч підтверджених ворожих цілей та 110 тисяч знищених одиниць противника. Свій підхід до планування командувач пов’язує з математикою: у школі він змагався з однокласником у швидкості розв’язання задач і мріяв стати вчителем математики. Ще один важливий досвід він отримав у музичній школі, де виконував сольну партію в оркестрі, усвідомлюючи, що від якості його гри залежить робота всього колективу. Ключовою перевагою підрозділу Бровді називає колективний інтелект цивільних людей, які прийшли з різних професій.

Глибина застосування дронів зростала поступово: від 200 до 500, 700 і 2500 км. За словами Бровді, в європейській частині Росії не залишилося територій, недосяжних для українських безпілотників. Удари по паливній інфраструктурі, нафтопереробних об’єктах і логістиці мають не лише військове, а й психологічне значення: закриття аеропортів, затримки рейсів і дефіцит бензину змушують російське суспільство відчути наслідки війни. Бровді не очікує співчуття до України, але розраховує посилити внутрішню напругу та зруйнувати уявлення про недосяжність російської території.

Окремий напрям — ізоляція окупованого Криму. За оцінкою Бровді, після окупації на півострів переїхало близько мільйона людей із Росії, і військова машина там залежить від зовнішнього постачання. Українські сили руйнують шляхи забезпечення: уражають енергетичну інфраструктуру, судна з пальним та Керченський міст. Бровді заявив, що за три доби було уражено 21 танкер на підходах до Криму, а загальна кількість уражених суден сягнула 183. Він називає це способом ізолювати військовий плацдарм без сухопутної штурмової операції, хоча визнає, що обмеження ресурсів створює труднощі й для українців в окупації.

Бровді вважає, що країни НАТО мають уже зараз створювати власні сили безпілотних систем. Він пропонує п’ять кроків: дронову зону вздовж кордонів, мережу оптоволоконного зв’язку, мобільну протидронову ППО, бригаду безпілотних систем у кожній країні (щонайменше 300 екіпажів) та підготовку груп середніх і глибинних ударів. За його оцінкою, росія нарощує виробництво ударних дронів вартістю $50–70 тис., які можуть нести десятки кілограмів вибухівки, і після запусків приблизно 300 апаратів може перейти до масованих атак до 1000 дронів на добу. Збивати таку кількість ракетами Patriot економічно неможливо, тому Європі потрібна дешевша система протидії.

Сам Бровді не очікує повернення до колишнього мирного життя. Він вважає себе однією з пріоритетних цілей російських спецслужб і переконаний, що навіть після зупинення бойових дій протистояння не завершиться. Україна, на його думку, ще тривалий час перебуватиме в стані підвищеної готовності. Його найближчі завдання — розвивати дистанційні системи ураження, відводити пілотів далі від фронту, зберігати особовий склад і підтримувати родини загиблих. Водночас він мріє завершити парк сучасної української скульптури, будівництво якого не припинялося під час війни.

Шлях від цивільного квадрокоптера до окремого роду військ показує, що українська дронова війна перетворилася на систему, яка одночасно забезпечує розвідку, руйнує логістику, уражає глибокий тил і знижує потребу в ризикованих наземних штурмах. Саме ця модель може визначати не лише подальший перебіг війни в Україні, а й те, як європейські армії готуватимуться до майбутніх конфліктів.