Фесенко: війна наближається до Європи, але реальної готовності Заходу немає

Удар по потягу поблизу Ягодина, серед пасажирів якого міг бути колишній прем'єр Великої Британії Борис Джонсон, політолог Володимир Фесенко не вважає чимось принципово новим. За його словами, росіяни б'ють по локомотивах і потягах щодня, але цього разу під загрозою опинилися представники міжнародної спільноти. Джонсон відреагував словами про «схиблену логіку» Путіна, проте Фесенко закликає не чекати надзвичайної реакції Заходу: «Давайте не будемо наївними людьми».

Справжня небезпека, на думку політолога, в іншому — росіяни змінили тактику й почали бити по прикордонних переходах. Формально це українська територія, але влучання може статися й на території сусідньої держави. Це стосується насамперед Польщі, а також Румунії. Яготин — інтенсивний залізничний маршрут до Польщі, яким користуються сотні тисяч людей. Фесенко пропонує прикордонним країнам НАТО попередити Росію про неприпустимість таких ударів і почати спільно захищати небо в прикордонних регіонах, збиваючи «Шахеди» та ракети ще над українською територією. Він визнає: не впевнений, що партнери на це наважаться, адже багато залежить від позиції США.

Окремо Фесенко зупинився на заяві Дональда Трампа, який нібито просив Зеленського не бити по російських НПЗ. Політолог наголошує: Україна не завдає ударів по виробництву дизельного пального, дефіцит у Росії виник саме з бензином. Натомість у США рекордно подорожчав дизель — понад шість доларів за галон, чого не було навіть за Байдена. Причина, за Фесенком, не в Україні, а в тому, що Трамп розпочав війну проти Ірану, що призвело до стрибка цін на нафту. Напередодні проміжних виборів до Конгресу Трамп перекладає відповідальність на Київ, побоюючись втрати контролю над обома палатами й імпічменту.

Щодо Німеччини, де ультраправа «Альтернатива для Німеччини» перемогла на земельних виборах у Саксонії, Фесенко зауважує: партія поки в опозиції й прямо на допомогу Україні не впливає. Але її успіх свідчить про зростання підтримки та ризик політичного розколу країни. Додатковим чинником стане судовий процес проти українських громадян у справі про підрив «Північних потоків». Політолог порівнює німецькі протести з українськими майданами: активна меншість виходить на вулиці, а мовчазна більшість на виборах голосує інакше. За 35 років після возз'єднання ціннісного об'єднання Німеччини так і не сталося, а на сході, де раніше домінували ліві, тепер на перший план вийшли праві популісти, орієнтовані на Росію.

Значно серйознішу загрозу Фесенко вбачає у Франції, де навесні наступного року відбудуться президентські, а згодом і парламентські вибори. Центристські партії там втратили підтримку, а домінують крайні праві на чолі з Марін Ле Пен та радикальні ліві — обидва фланги критикують підтримку України. Ле Пен відійшла від підтримки Росії, але виступає за скорочення допомоги Києву. Оскільки Франція й Німеччина — два стовпи Євросоюзу, перемога антиєвропейських сил в одній із них створить великі проблеми для всього ЄС. В Італії ризик, за оцінкою політолога, поки менший, хоча популярність крайнього правого Роберто Валаччі, прихильного до Москви, зростає і може вплинути на урядову коаліцію.

Фесенко нагадує слова Кирила Буданова на Ялтинській європейській стратегії: він майже відкрито попереджав європейських колег, що ризики можуть виникнути для них самих. За оцінкою політолога, поки що розмов багато, а реальної готовності немає — і загроза може прийти неочікувано, «як удар сапога в двері».