Історія «Баті»: як 58-річний водій став механіком-водієм YPR-765 у 100-й бригаді

Побратими називають його «Батею». У цивільному житті Сергій понад 20 років працював далекобійником, добре знає дороги України та Європи, а також керував вантажівкою в Нью-Йорку. Однак до лав Збройних сил він потрапив не одразу.

У лютому 2022 року чоловік самостійно прийшов до територіального центру комплектування, але там відповіли: «Дядьку, нам такі не треба — молодих вистачає». Лише в квітні 2024 року його запросили на військово-лікарську комісію, після чого він приєднався до «Сталевої Сотки» — 100-ї окремої механізованої бригади.

Сергія призначили механіком-водієм нідерландського гусеничного бронетранспортера YPR-765. Його завдання — доставляти особовий склад на позиції та підвозити бійцям необхідне забезпечення. Чоловік жартує, що керувати гусеничною машиною навіть простіше, ніж багатотонною фурою, хоча на фронті працювати доводиться під постійною загрозою ворожих FPV-дронів.

До повномасштабної війни Сергій мав досвід строкової служби — у 1986–1988 роках він служив у прикордонних військах інструктором службового собаківництва. Любов до німецьких вівчарок він зберіг на все життя.

Побратими цінують «Батю» не лише за водійську майстерність, а й за кулінарні здібності. Він часто готує для військових борщ та узбецький плов. Варити борщ, зізнається Сергій, навчився ще у 12 років, коли після смерті батька допомагав матері доглядати молодших дітей.

Разом із дружиною Наталією чоловік прожив 40 років, подружжя виховало трьох синів. Нині Сергій каже, що головна справа його життя ще попереду: «Зі справді важливого і досі незробленого мною лишилося, певно, одне — здобути Перемогу над тими клятими орками. А вже після другого у житті дембеля знову можна буде за кермо вантажівки».