«Пілоти — це нова піхота»: керівник військового відділу «Повернись живим» про фронт

Владислав Урубков приєднався до фонду «Повернись живим» після повернення з війська — спершу як менеджер із роботи з військовими, а згодом очолив відділ, де такі менеджери працюють. Кожен із них опікується окремим родом чи видом військ: хтось Сухопутними військами, хтось ССО, хтось ДШВ. Вони отримують запити, опрацьовують їх, верифікують і забезпечують потреби. Сам Урубков координує цю роботу та визначає пріоритети. На фронт він намагається виїжджати щонайменше раз на місяць, а іноді й частіше, спілкуючись переважно з командуванням корпусів і родів військ, а також налагоджуючи контакти на рівні бригад і батальйонів.

За його оцінкою, літній наступ росіян провалився. Головне політичне завдання ворога — захопити Донецьку область, і саме туди він кидає ресурси, зазнаючи там найбільших втрат. Водночас росіяни потроху просуваються — у Костянтинівці, на підступах до Слов'янська, в районі окупованого Покровська та інколи біля Добропілля. Тож повністю зупинити ворога не вдалося, каже Урубков: перемоги в цьому сенсі немає, але немає і тотальної зради. За його словами, якщо міряти досягнення росіян їхніми ж максимальними цілями — наприклад, узяти Донецьку область до кінця осені, — то наступ провалився з тріском. Але життя в Слов'янську та Краматорську справді стало значно складнішим, і це підтверджують менеджери фонду, які там перебувають: по містах починає дострілювати артилерія, зростає кількість FPV-дронів.

У 2024—2025 роках найбільший ефект росіянам дала тактика інфільтрації, і приклад Добропілля показав, до чого може призвести активне просочування. Якби ворог справді зайшов у тили та підключив бронетехніку, наслідки були б тяжкими, і Урубков віддає належне підрозділам, які змогли його зупинити. Оскільки проблема мобілізації не вирішена, стримувати ворога вдається завдяки технологічній перевазі та насиченню фронту пілотами. «Пілоти — це нова піхота», — каже він. Люди перевчаються на пілотів із мінометних розрахунків і снайперської справи. Якщо колись у бригаді було 4—5 екіпажів «мавікістів», то тепер у бригадах десятки екіпажів: «мавіки», FPV, бомбери, великі ударні та розвідувальні крила. Лінія фронту розріджена, але настільки насичена засобами, що ворог несе непомірні втрати, адже йому доводиться вилазити з окопів, щоб рухатися вперед.

Те, що спостерігається на фронті зараз, — це відкладений ефект мідлстрайків і дипстрайків. Знищений склад пально-мастильних матеріалів інколи важить для російської бригади більше, ніж втрата відділення: відділення ще наберуть, а поки налагодять постачання з нового складу, погано підготовлена бригада чотири дні перебуває в колапсі й не може наступати. Третій армійський корпус, за словами Урубкова, звітував, що посунув лінії логістики ворога ледь не за лінію державного кордону. Головне завдання тепер — вирівняти спроможності підрозділів по всій лінії фронту. Мідлстрайки першими опанували передові корпуси, і їх варто розрізняти: легкі знищують машини, важкі — склади. Коли всі корпуси засвоять мідлстрайки хоча б на середньому рівні, росіянам буде сумно усюди, вважає він.

Корпусна реформа ще не завершена, але вже дала позитивний ефект. Бригадні генерали Андрій Білецький та Денис Прокопенко зараз відповідають за весь східний фронт. У межах реформи вони, ймовірно, перевищили очікування: не просто зібрали бригади в одну лінію, а вирівняли їхню роботу — налагодили діяльність штабів і медійників, запровадили капітанів бою, навіть уніфікували шеврони. Говорити про те, як система управління фронтом змінюється за нового головкома Михайла Драпатого, ще рано — минуло занадто мало часу. Але нові угруповання «Центр» та «Азов» явно є частиною нового бачення: раніше всією ділянкою керувало УВ «Схід», тепер буде два угруповання, і це виглядає логічно, адже одному штабу неможливо тримати в фокусі три основні напрямки удару ворога. Водночас перед командирами постає новий виклик: скільки людей буде в нових штабах і де їх узяти. Вочевидь, командири угруповань підтягуватимуть людей зі штабів корпусів, і чи не втратять від цього позиції самі корпуси — серйозне питання. Свого часу, щоб вивести бригади Третього корпусу на новий рівень, багато людей перейшло туди з Третьої штурмової бригади. Тепер Білецькому та Прокопенку доведеться координувати не п'ять бригад, а більше десятка — стежити, щоб інформація передавалася чітко, а корпуси були забезпечені всім необхідним.