«Не могла дивитися»: медикиня Легіону «Свобода Росії» про шлях до війська
Начальниця групи медичної евакуації Легіону «Свобода Росії» Анастасія з позивним «Зірка» розповіла, що спонукало її, росіянку з Москви, стати на захист України. Переломним моментом стали безсилля перед щоденними обстрілами та бажання захистити дітей.
Анастасія, яка народилася в Москві та частину дитинства провела на Уралі, після початку повномасштабного вторгнення спершу намагалася використати свою велику російськомовну аудиторію, щоб пояснювати знайомим у Росії, що відбувається в Україні. Однак ці спроби швидко наштовхнулися на заперечення: їй відповідали, що кадри руйнувань нібито постановочні, говорили про «Голлівуд» і «спецефекти», навіть коли вона пояснювала, що деякі відео знімали її близькі друзі.
Для Анастасії найстрашнішим виявилося відчуття власного безсилля. «Для мене відчуття, що я нічого не можу зробити, – найстрашніше у світі. Воно просто виїдало мене зсередини, коли я бачила, що відбувається. Я людина, якій легше змусити себе діяти, навіть якщо це здається неможливим, ніж терпіти й дивитися», – зізналася вона. Друзі з України щодня писали їй про бомбардування, і саме тоді в неї виникла думка піти в армію, хоча вона ще не уявляла, як людина з російським паспортом може потрапити до українського війська.
Першим реальним кроком стала допомога дітям. Анастасія, яка щойно придбала великий будинок, запропонувала знайомим родинам виїжджати з України. Коли одна з колег, чий чоловік пішов воювати, попросила тимчасово прихистити дітей, вона погодилася. «До мене приїхали діти й наповнили дім сміхом, криками, сльозами. Я дивилася, що коїться в Бучі, потім заходила до кімнати, де вони спали, сиділа поруч і думала: "Боже, ці діти в безпеці"», – пригадала медикиня. Після повернення дітей додому, коли ситуація в Києві стабілізувалася, відчуття недостатності своїх дій повернулося.
Анастасія вирішила шукати можливість долучитися до війська та звернулася до українського військового комітету в Парижі. Там їй порадили звернути увагу на Легіон «Свобода Росії», про який вона тоді майже нічого не знала. У 2023 році вона почала вивчати інформацію про підрозділ, дивитися документальні фільми й була вражена росіянами, які свідомо вирішили воювати проти режиму у власній країні. «Тут ти росіянин, захищаєш Україну, виступаєш проти режиму, а там тебе за це засуджують. Для мене це дуже благородний вибір», – пояснила вона.
Нині Анастасія служить бойовою медикинею та очолює групу медичної евакуації, яка вивозить поранених із поля бою. Її історія – про те, як особистий біль і неможливість залишатися осторонь можуть стати поштовхом до дій, навіть коли вони здаються неможливими.
