Шон Пенн хоче, щоб «Чорні соняшники» побачили Кушнер та Іванка Трамп

Прем'єра документальної стрічки «Чорні соняшники» відбулася 11 вересня на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Після показу режисер Маркус Гейні та виконавчий продюсер, актор Шон Пенн поспілкувалися з журналом Vanity Fair — і частина цієї розмови стосувалася не так самої картини, як того, кому її варто подивитися.

Пенн зізнався, що хотів би, аби «Чорні соняшники» побачили Джаред Кушнер, спецпредставник Дональда Трампа і його зять, а також Іванка Трамп. За його словами, фільм не має на меті атакувати жодного президента: історії його героїв настільки впізнавані, що глядачеві варто дати шанс відчути зв'язок і замислитися. «Хтось це сприйме, хтось — ні», — додав він, зауваживши, що готовий визнати власну помилку, якщо вона виникне.

Ідеться про молоде покоління українців, чиє життя балансує між звичайною юністю та реальністю повномасштабної війни. Серед героїв — рейвери, стрітрейсери, митці, фотографи й військові; їхній побут складається з підпільних вечірок, швидкісних автоперегонів, стосунків і мрій про майбутнє, які межують із передовою.

Окрема лінія фільму — рішення адміністрації Трампа призупинити роботу Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Це позначилося на представниках ЛГБТК+ спільноти, які служать у Силах оборони, та на організаціях, що підтримують поранених військових. Пенн назвав це «вбивством з необережності, але нам сказали не використовувати такі терміни». «Це нечемно, що іронічно. Ми приймаємо значну міру заперечення і все ще вважаємо себе куленепробивними», — сказав він.

Режисер Маркус Гейні в розмові наголосив, що війна «не зупиниться, доки Путін не зупинить це або не буде зупинено силою». За його спостереженнями, люди, з якими він говорив, особливо військові, не очікують швидкого завершення. «Коли ви чуєте розмови цих дітей, які воюють на передовій, вони сприймають це як війну, в якій вони можуть потенційно воювати все своє життя», — пояснив він. Пенн своєю чергою зауважив, що «українці перемогли», але яким буде військове вирішення — коментувати не варто.

За всієї політичної гостроти «Чорні соняшники» залишаються спробою розмови, а не вироком. Пенн формулює це обережно: стрічка розрахована на те, щоб її побачили й ті, хто сьогодні ухвалює рішення щодо України. Чи станеться цей перегляд — питання відкрите, але саме на нього фільм і розраховує.