Отець і матінка: історія харківської церковної пари

Подружжя Дмитра та Катерини – особлива пара. Він – священник Православної Церкви України, військовий капелан Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, духівник організації «Православні східняки». Вона – матінка, редакторка видавництва «Талант». Познайомилися вони ще на початку 2000-х: Дмитро викладав у ліцеї при храмі, де навчалася Катерина, згодом обоє навчалися в Колегії Патріярха Мстислава. Їхні шляхи зійшлися завдяки спільній освіті та інтересам – Україна, історія, церква, театр і література. Втім, кохання з першого погляду не було: навіть коли почали зустрічатися, довго тримали дистанцію і зверталися одне до одного на «Ви».

Родина для священника – окрема відповідальність. Катерина зізнається: дружини священників мають велике навантаження, адже у вихідні чоловіка немає вдома. Тож якщо хочеш проводити час із коханим, доводиться розділяти з ним справу – тому більшість матінок співають у церкві, ведуть недільну школу чи займаються сестринством. Сама Катерина не обмежується роллю дружини священника – вона працює редакторкою дитячих і дорослих книжок, зокрема й видає книги отця Дмитра про футбол, бокс та автомобілі.

Попри спільні інтереси, у подружжя є й різні вподобання. Катерина має музичну освіту, тож любить класику й оперу, а отець полюбляє музику Сергія Жадана. Вона зізнається: чоловік зумів відкрити їй красу музики Жадана, тож тепер вони можуть слухати і класику, і рок. Розбіжності не заважають, а навпаки – вчать поважати межі одне одного. «Треба поважати кордони. У нас багато спільного, але є й окреме, де кожен відпочиває», – пояснює Катерина.

Отець Дмитро наголошує: у їхній парі важлива роль «тверезого голосу». Дружина може вчасно зупинити його, коли він захоплюється, – наприклад, коли йдеться про годування білочок, яких Катерина жартома називає вже загодованими. «Коли починаєш втрачати зв'язок із реальністю, є хтось, хто поверне, схопить за ноги й поставить на землю», – каже священник. Він додає: знає приклади, коли люди ухвалювали неадекватні рішення, бо поруч не було людини, яка б сказала «зупинися».

Особливе місце в житті пари займає спільна молитва. Вдома кожен молиться окремо – так комфортніше, але на літургії вони завжди разом: отець служить, матінка співає. Є у них і улюблені святі – Гавриїл Ургебадзе та святитель Іоан Шанхайський, перед іконами яких вони люблять стояти вдвох. А ще подружжя влаштовує свята вдома – з гарним столом, сиром і вином, щоб дім був не лише місцем сну, а територією позитивних емоцій.

Історія цієї пари – про вміння поєднувати служіння, родину та особисті інтереси, зберігаючи повагу одне до одного. Як жартує отець Дмитро, інколи священники кажуть, що вівтар – це простір, де можна сховатися від жінок. Але насправді матінка робить абсолютно все: організовує хор, парафіян, недільну школу. «Він – у вівтарі, я – на кліросі. І ми одне одного доповнюємо», – підсумовує Катерина.